З чого все почалось?


Із Шен Пуеру. Виготовляли його на території сучасної Юньнані ще в ІІІ столітті н. е. Це був достатньо грубий, простий чай. І робили Шен переважно для експорту в Тибет. Шлях туди займав довгі місяці. За цей час чайні листки то мокли, то висихали. А завдяки цьому дозрівали і ставали більш придатними до пиття.


Кажуть, що чайні торговці навіть спеціально поливали чайне листя водою, щоб воно не пересихало.

 


Стародавній чайно-кінний шлях


Торговий маршрут із Китаю в Тибет називали чайно-кінним шляхом (чайні каравани – Ча Ма Гу Дао). Він починався в горах Іу, а логістичний центр торгівлі перебував у місті Сімао (нині — Пуер). 


Злети і падіння 


Йшли роки, торгівельних шляхів ставало все більше, а чай був мʼякшим і смачнішим. Але, на жаль, згасаюча династія Цін програла Індії економічну війну за експорт червоного чаю в Європу. Тільки до 30-40-х років ХХ століття Китай знову звернув на чай увагу. Що це значило для чайної індустрії? По-перше, було засновано нові чайні виробництва, а по-друге, почали формуватися нові ринки збуту. До прикладу, країни Південно-Східної Азії.


Повідомлення між містами потроху покращувалось і тепер торгові шляхи були більш швидкими. Наприклад, раніше шлях до Тибету тривав декілька місяців і навіть доходив до року, а зараз чай встигали доставити всього за місяць.


З вищезгаданого, саме ось цей довгий шлях робив зелений чай Шен Пуер по-справжньому смачним і зручним для заварювання. Це означало, що тибетцям приходив зовсім не той чай, до якого вони звикли і який вони замовляли, а більш гіркий. Унаслідок цього виробництва були змушені дуже довго зберігати чай перед відправкою при спеціальних умовах на складах. А це означало: додаткові витрати і відкладений прибуток. Не всі фабрики були до цього готові.

 

Ву Ціін працює на чайній фабриці Куньмін Етап «во дуй». Постферментація. Чайні листки поливають водою і перемішують Пресування постферментованого Шу Пуера


Рішення знайшла «матір Шу Пуеру»


Усередині ХХ століття від правління Китаю перед усіма чайними майстрами постало завдання: напоїти чаєм людину будь-якого соціального статусу, зробити це швидко. Іншими словами, треба був напій, котрий можна було тут і зараз зробити, тут і зараз випити, зберігши смак і аромат.


У числі тих, хто прийняв цей виклик, була команда технологів під керівництвом У Циінь — головної технологині Куньмінської чайної фабрики. Після тривалих років досліджень у 1974 році вони представили технологію «во дуй» — скиртування. У своїх дослідженнях У Циінь надихалась технологією створення чорного чаю із Хуннані під назвою «Хай Ча». Вона детально вивчила роботу мікроорганізмів під час ферментації чорного чаю і систематизувала всі ці знання.


Що це за технологія?


Уже оброблені і трішки підвʼялені листочки складають у великі купи і витримують декілька тижнів при певній температурі й вологості. Процес чимось нагадує бродіння. Це трудомісткий і складний метод. Відповідальність за результат практично повністю лежить на плечах технолога. Саме він декілька тижнів безперервно перебуває на виробництві і стежить за температурою, вологістю, якістю води. За маленьку помилку буде зіпсовано не тільки труд багатьох тижнів, а й декілька тон чаю.
Проте, ця технологія все-таки дала те, що треба було — смачний, якісний і водночас недорогий масовий чай.


Китай нагородив У Циінь державною премією за досягнення у сфері науки й техніки. А чайна індустрія дала їй імʼя — «матір Шу Пуеру». Своїм прикладом вона надихнула багато поколінь технологів на створення смачного і якісного чаю.

 


Як відбулась справжня чайна революція?


На створення новітньої технології було витрачено приблизно 20 років і зусилля багатьох команд технологів. Зокрема, У Циінь співпрацювала з іншою легендою чайної індустрії — Цзоу Бін Ляном. Він у 70-ті роки працював на Менхайській чайній фабриці і разом зі своєю дослідницькою групою трудився над рецептом ідеального Шу. Саме він написав перший підручник для технологів про те, як зробити смачний чорний чай Шу Пуер. Опісля — продовжив удосконалювати технологію. Він, незважаючи на велику кількість витрачених років, щедро ділився знаннями з майбутніми спеціалістами. Сьогодні він відомий як «майстер чаю Пуер» і «батько сучасного Шу Пуеру». У 1989 Цзоу Бін Лян вигадав для Менхайської чайної фабрики торгову марку Dayi, яка спеціалізувалась на Шу Пуерах. До сьогодні багато цінителів Пуеру люблять і поважають цей бренд.


Невдовзі Цзоу Бін Лян покинув Менхайську фабрику, тому що вона стала приватною. І в 1996 році разом із декількома колегами заснував власне виробництво — Хайванський чайний завод. Місією Цзоу Бін Ляна і його колег було створити чай, яким вони могли б пишатися і зробити такий напій, який зможе собі дозволити будь-хто. Саме так відбулась справжня чайна революція. Технологія «во дуй» стала основою для масового виробництва смачного чаю.

 

 


Пуерний бум


Крок за кроком Шу Пуер завойовував увесь світ. Він був смачний, ароматний, добре бадьорив і не викликав труднощів під час заварювання, а головне — був дешевим. Спочатку. Адже чим популярнішим ставав Пуер, тим частіше почали виготовляти колекційні млинці з коштовної рідкісної сировини. З одного боку, завдяки цьому Пуер ставав смачнішим, а з іншого — ціна виростала щохвилини.


Кульмінацією інтересу до Шу Пуеру стала книжка Дена Шихая «Чай Пуер». До моменту випуску книги, на кінець 90-х, Китай виріс економічно. Населення все більше хотіло повернутися до традиційного чаювання. Наприклад, чайні ентузіасти захопилися старими витриманими чаями і навіть почали проводити аукціони, зацікавленість до яких пішла від Тайваню. Як спочатку полювали за витриманими Шен Пуерами, то книга «Шен Пуер» (яку навіть називали «Пуерною Біблією») підігріла інтерес і до Шу Пуеру. Внаслідок цього, на початку 2000-х у Китаї відбувся справжній Пуерний бум. Ціни на сировину злетіли в десятки й сотні разів.

 

Колекціонери відкрили справжнє полювання за млинці зі стародавніх чайних дерев. Почало зʼявлятися більше досліджень, присвячених Пуеру. У тому числі й позитивного впливу цього напою на здоровʼя. Пуер став бажаним не тільки як простий повсякденний чай для бадьорості, а і як вигідна інвестиція.


Але це не могло тривати вічно. Уже 2008 року ціни на Пуер впали так само різко, як і злетіли. І вже сьогодні кожен може дозволити собі чашку міцного, насиченого Пуеру, що неабияк бадьорить зранку.