Ісин відомий як «Столиця гончарства Китаю» та «Джерело культури Цзяннань» 🪄
🏺 Має понад 7000-річну історію виготовлення кераміки. Археологічні розкопки підтвердили наявність місць випалу (печей) в Ісині та прилеглих районах, що датуються періодами Цінь (221–206 рр. до н.е.) та Західної Хань (202 р. до н.е. – 9 р. н.е.).
У цих ранніх печах виготовляли високотемпературну кам’яну кераміку з очищеної глини з хорошим контролем атмосфери випалу (переважно побутовий посуд, як-от глечики та чаші); черепки ханьського періоду, знайдені на горах Цінлуншань (QingLongShan) та Цзюньшань (JunShan), мають сіре або коричневе тіло і не вкриті глазур'ю.
🫖 Саме тут з’явилася славнозвісна Цзиша («фіолетова глина»). В епоху Сун майстри створювали посуд вручну з пластів глини, без гончарного кола.
🍃 Ісин також відомий у провінції Цзянсу як «оазис чаю». Місцевий сорт «Янсянь» ще з VII століття мав статус «данини» для імператорського двору. Місцевий чай «Янсянь» стоїть в одному ряду з такими легендами, як Лунцзін (Ханчжоу) та Білочунь (Сучжоу).
Історично назва міста змінювалась 4 рази. У давнину його величали «Цзіньї» та «Янсянь». Поети епох Мін та Цин оспівували його у віршах, а майстри кераміки століттями залишали відбитки «Цзіньсі» або «Ісин» на своїх витворах, закріплюючи славу міста на печатках.
Кожен ісинський чайник — ціла тисячолітня спадщина, загартована у стародавніх «печах-драконах» 🐉
